За 11 місяців 2022 року до Київського міського центру зайнятості за отриманням послуг звернулися понад 53 тисячі громадян, з яких 45 тисяч мали статус безробітного. Зокрема, 9 тисяч осіб – представники соціально незахищених категорій населення, понад 5 тисяч - внутрішньо переміщені особи, що переїхали до Києва з районів бойових дій.
Серйозний вплив на ринок праці міста Києва має значне – майже втричі – збільшення чисельності внутрішніх переселенців, порівняно з попереднім роком. Значно зросло навантаження на кожну вакансію, при цьому кількість самих вакансій зменшилася більш ніж удвічі.
У цих умовах Київський міський центр зайнятості посилює співпрацю з роботодавцями. Для них, зокрема, діють програми компенсації витрат на оплату праці внутрішньо переміщених осіб. Також діє державна програма мікрогрантів, обов’язковою умовою їх отримання є створення робочих місць.
Основною послугою, за якою громадяни звертаються до центру зайнятості, є працевлаштування. З початку року більше 8,1 тис. осіб були забезпечені роботою. Майже кожен четвертий з них був працевлаштований у сфери торгівлі та ремонту. 10 відсотків з числа тих, хто отримав роботу, пішли працювати у сферу державного управління й оборони та обов’язкового соціального страхування, по 9 – у переробну промисловість та в освіту. По 7 відсотків зайнялись професійною, науковою та технічною діяльністю, діяльністю у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування або працевлаштувались у сферу охорони здоров’я та надання соціальної допомоги. У сферу фінансової та страхової діяльності пішли працювати 6 відсотків безробітних, на транспорт, в складське господарство, поштову та кур’єрську діяльність, а також у сферу інформації та телекомунікацій – по 5 відсотків.
З початку року роботодавці столиці поінформували столичну службу зайнятості про наявність 27,2 тис. вакансій. На початку грудня у базі КМЦЗ налічувалося 3,8 тисячі актуальних вакансій - у 2,3 рази менше, ніж на відповідну дату торік. В середньому, на одне вільне робоче місце у Києві претендували 2 особи (рік тому був один претендент).
Дається взнаки і дисбаланс між попитом та пропозицією робочої сили на ринку праці. Найбільша невідповідність попиту на робочу силу та її пропозиції у професійно-кваліфікаційному розрізі спостерігалася серед технічних службовців (на 1 вакансію претендують 22 особи), службовців та керівників (13 осіб), професійних фахівців (3 особи).