Історія не знає умовностей. Знайомлячись з подіями минулого і аналізуючи їх, у нас мимоволі виникає запитання: а що було б, якби було по-іншому? І розуміємо: по-іншому не було б ніяк… Вашій увазі пропонується четверта частина історичної подорожі в минуле, присвяченої 30-річчю Київського міського центру зайнятості.
На рубежі 1930-х років для безробітних і тих, хто опікується їхньою долею, настають непрості часи. У постанові колегії Наркомпраці СРСР від 23 серпня 1930 р. сказано:
«Безробітні, які перебувають на обліку біржі праці, є наслідком неправильної роботи бірж праці та не направлення безробітних на роботу та перекваліфікацію. Колегія констатує абсолютну відсутність безробіття, а тому вважати за необхідне роботу органів праці перебудувати у бік їхньої безпосередньої участі в організації праці на виробництві та підготовці кадрів кваліфікованої робочої сили, для чого у найкоротший термін біржу праці докорінно реорганізувати. Запроєктовані в контрольних цифрах на 1930/31 рік 408 тисяч безробітних та 30 млн. рублів на видачу допомоги цим безробітним вважати за невірне, а тому скасувати».
Відтак було скасовувано усі пільги зареєстрованим на біржі, окрім негайного безвідмовного направлення на роботу незалежно від віку, місця проживання та наявності відповідної професії. Вольовим рішенням безробіття загнали в «тінь».
У 1931 році в місті Києві з населенням 539 тисяч жителів на обліку було 17774 безробітних або 3,3 відсотка. Це була остання на той час звітність про стан безробіття в Україні. Виконуючи директивні настанови, відділи праці перебудовували свою роботу на нові соціалістичні рейки. Тогочасні газети бадьоро рапортували про остаточну перемогу над безробіттям, про останнього працевлаштованого безробітного, про закриття бірж праці, як непотрібних. Надалі питаннями пошуку роботи для киян займалися різні структури, які в результаті кількох реорганізацій до початку 1990-х набули вигляду Київського міського центру по працевлаштуванню, перенавчанню та профорієнтації населення.
А біржа праці з’явилась у житті киян ще раз. Під час окупації в роки Другої світової війни у приміщенні колишнього Київського художнього інституту на вул. Смирнова-Ласточкіна, 20 (сучасний Вознесенський узвіз) нацисти утворили біржу праці, де спочатку надавали роботу громадянам, що залишилися в місті, а згодом реєстрували людей для відправлення на примусові роботи до Німеччини. Але це зовсім інша історія…
