Хто в Києві без роботи не залишиться, а кому доведеться змінювати професію?
На початку серпня роботодавці міста Києва повідомили столичну службу зайнятості про наявність 2,5 тисяч вакансій. Навантаження на одну вакансію становить 6 претендентів. Представники робітничих та найпростіших професій, працівники сфери торгівлі та послуг складають разом більше половини переліку.
Аналізуючи вакансії, які надійшли від роботодавців, неважко помітити, що в різних сферах ситуація різна. Швидше за все, не виникне проблем з працевлаштуванням у працівників сфер водопостачання, каналізації та поводження з відходами. На кожного безробітного у цих галузях припадає аж по дві вакансії від роботодавців. Не залишаться без роботи вчителі – наразі на 430 пропозицій в освіті налічується 420 претендентів на обліку в службі зайнятості. Трохи складніше в столиці влаштуватись у сфери адміністративного та допоміжного обслуговування, охорони здоров’я та надання соціальної допомоги – від одного до двох претендентів на вакансію. Робітники з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями, слюсарі, токарі, електромонтери з ремонту та обслуговування електроустаткування, швачки, фармацевти, соціальні робітники, сімейні лікарі, медсестри та медбрати, електрогазозварники за працевлаштування можуть бути відносно спокійні.
Решті ж категорій працівників доведеться позмагатися за своє робоче місце, переконати роботодавців, що саме вони здатні реалізувати їх амбітні плани. Для цього претендент на місце в штаті підприємства повинен бути добре підготовленим, впевненим у своїх силах, відповідати професійним вимогам роботодавця. Складно працевлаштуватись у сфери фінансової та страхової діяльності, де на кожну вакансію 132 претенденти, інформації та телекомунікацій – 95 претендентів, тимчасового розміщування й організації харчування – 71, операцій з нерухомим майном – 54, будівництво – 28, сферу постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря - 20. Місця для бухгалтерів, менеджерів, керівників різного рівня, адміністраторів, продавців, інженерів, економістів – в дефіциті, попри очевидну затребуваність цих професій.
Для столичного ринку праці характерний дисбаланс між попитом і пропозицією робочої сили. У місті завжди існувало достатньо вільних робочих місць для представників робітничих професій, водночас, серед службовців кількість претендентів значно перевищувала число самих вакансій. В умовах воєнного стану ця проблема загострилася. Як один із способів її вирішення – державна програма фінансової підтримки громадян, які хочуть створити власний бізнес чи розвивати вже налагоджену справу зі створенням нових робочих місць.