За весь час існування столичної служби зайнятості до неї за допомогою у працевлаштуванні звернулися понад 950,2 тис. киян. Підсумки такі: 560,4 тис. громадян було забезпечено роботою за допомогою служби зайнятості, до громадських та інших робіт тимчасового характеру залучено понад 164 тис. осіб. 12 тис. громадян завдяки службі зайнятості стали підприємцями - відкрили власну справу, отримавши одноразову виплату допомоги по безробіттю.
Функції з реалізації державної політики зайнятості закріплені за державною службою зайнятості, утвореною 21 грудня 1990 року постановою Ради Міністрів Української РСР № 381 –«з метою створення умов для реалізації права громадян на працю, а також забезпечення соціального захисту тимчасово непрацюючого населення». Законодавчою базою для діяльності служби стали Закони України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року (5 липня 2012 року було прийнято нову редакцію Закону) та «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року.
«За 30 років діяльності державної служби зайнятості створено ефективну систему соціального захисту населення від безробіття - на страхових засадах, яка передбачає соціальне партнерство, сучасні інформаційні технології та розвинену матеріально-технічну базу для надання послуг населенню і роботодавцям. Служба зайнятості стала невід’ємною частиною життєдіяльності столиці», - підкреслив директор Київського міського центру зайнятості Віктор Білич.
Ситуація на ринку праці міста Києва завжди була відлунням тих процесів, які відбувалися в економічному та суспільно-політичному житті країни. Зокрема, пік безробіття випав на середину 1990-х років – період складних ринкових перетворень в економічному секторі. Зміна форми власності та перепрофілювання діяльності на багатьох приватизованих державних підприємствах призвела до масових вивільнень працівників. Якщо, за даними Держстату, у 1995 році в Києві було 78 тисяч безробітних (за методологією МОП), то вже наступного, 1996 року – аж 157 тисяч. Цей процес тривав кілька років. Так, у 1999-му в столиці налічувалося 143 тис. безробітних, а в наступному, 2000-му – 115 тисяч. Черговий пік безробіття в столиці припадає на період світової економічної кризи кінця 2000-х, яка мала згубні наслідки для вітчизняного ринку праці. У 2009 році кількість безробітних перевищила 96 тис. осіб. Ще один стрибок безробіття в столиці пов’язаний з подіями 2014 року: російською агресією, анексією Криму та війною на Сході країни – тоді в місті зафіксовано майже 103 тис. безробітних, левову частку з яких становили внутрішньо переміщені особи з Донецької та Луганської областей. Нарешті, негативно вплинула на становище на ринку праці нинішня епідемія коронавірусу - кількість безробітного населення у віці 15-70 років у першому півріччі 2020 року становила в Києві 95,3 тис. осіб. Усі вони мали можливість скористатися послугами державної служби зайнятості.
«Система загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття передбачає комплекс заходів, спрямованих на якнайшвидше повернення безробітних до трудової діяльності, зокрема, інформаційно-консультаційних та профорієнтаційних, професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації з урахуванням попиту на ринку праці, сприяння у працевлаштуванні, зокрема, шляхом фінансової підтримки самозайнятості та реалізації підприємницької ініціативи. Держава також забезпечує надання додаткових гарантій працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці», - зауважив Віктор Білич.
