Без минулого не буває майбутнього. Напередодні Київський міський центр зайнятості відзначив 30-річчя своєї діяльності Але ще за сім десятиліть перед тим у Києві існував прообраз сучасної служби зайнятості - біржа праці, яка вирішувала питання забезпечення роботою жителів міста. Продовжуємо нашу захоплюючу історичну подорож.
У березні 1919-го Київська міська біржа праці, яка до того розміщувалась по вул. Пушкінській, 20 (будинок було знесено у 1987 році, коли тут будували станцію метро «Театральна»), переїхала на вул. Хрещатик, 58. За тією ж адресою знаходилась Міська каса страхування по безробіттю. З 26 квітня 1919 р. вона почала видавати талони на пільгові та безкоштовні обіди. Пільгові, з доплатою 2 руб., отримували усі безробітні з четвертого дня після реєстрації на біржі праці. Для цього вони повинні були подати до каси квиток біржі з щоденною відміткою про явку та посвідчення з місця останньої роботи, а той, хто мав родину, - ще й довідку з домового комітету. У виняткових випадках за окремими посвідченнями профспілок надавалися безкоштовні обіди, але кількість їх була вкрай обмеженою.
Якщо у Києві у 1920 році було зареєстровано 5266 безробітних, то у 1923-му – вже 27611, у 5,2 раза більше. За віком найчисельнішою була група безробітних віком від 25 до 39 років (41 відсоток усіх безробітних), а найменш чисельною - понад 55 років.
З кожним місяцем кількість зареєстрованих безробітних у Києві зростала. Комітет боротьби з безробіттям закликав вжити додаткових форм допомоги безробітним - створення гуртожитків для чоловіків і жінок та так званих «вогнищ» для дітей безробітних, відкриття їдалень та чайних. Разом з тим Комітет зазначав: «Торговці, злочинці, біржеві шулери засмічують біржі праці, заважаючи боротьбі з безробіттям. Більшість цих покидьків пролетарського суспільства отримують допомогу в касі соціального страхування, не даючи можливості робити виплати нужденним робітникам, які не мають роботи». Комітет закликав повідомляти про усі випадки прикривання карткою біржі праці і робити усе, аби якнайшвидше очиститись від «непотрібного елементу».
На Київській біржі до реорганізації було зареєстровано 33188 безробітних, з яких 17277 відразу перевели на облік у посередницькі бюро. З тих, кому довелося чекати вирішення своєї долі, 6156 осіб вибули механічно після чистки каталогу професій і ще 3473 не пройшли обстеження. Отже, залишилися у посеред бюро 23559 осіб. І навіть при таких штучних скороченнях у Києві на одного безробітного припадало лише два працюючих.
