Війна залишила глибокий слід у долях багатьох людей, примусила змінити місце проживання, роботу і навіть професію. Історія переселенки із Запорізької області Анни Донченко – ще одне підтвердження тому.
Ще донедавна жінка працювала баристою і барменом в кав’ярні на батьківщині. Коли ж бойові дії дісталися до рідного краю, мусила залишити улюблену справу і їхати до столиці.
Жінка не розгубилася, не спасувала перед труднощами. Шукаючи роботу звернулася до Київського МЦЗ, де отримала пропозицію роботи у Територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Дарницького району міста Києва, перебувавши у статусі безробітного трохи більше місяця.
Робота досить клопітка, часто - емоційно виснажлива. Випадкові люди тут надовго не затримуються. Але Анні Донченко подобається працювати з людьми, бути для когось корисною для інших. Видає переселенцям гуманітарну допомогу: одяг, дитяче харчування, інші корисні речі, допомагає їм порадами. Знає з власного досвіду, як це важко - залишитись без підтримки. Крім того, вона працює з постійними клієнтами центру: малозабезпеченими громадянами, людьми з інвалідністю, людьми похилого віку
.